Азотні добрива

Головна \ Продукція \ Азотні добрива
Азотні добрива – мінеральні та органічні речовини, що застосовуються як джерело азотного живлення рослин, які поділяються на:

• органічні добрива (гній, торф, компост), що містять, крім азоту, і інші елементи живлення рослин;
• мінеральні добрива, що випускаються промисловістю;
• зелені добрива (люпин, серадела і ін.).

До аміачним добрив відносяться:

сульфат амонію, хлористий амоній, бікарбонат амонію, рідкі азотні добрива. Сульфат амонію і хлористий амоній найбільш ефективні на ґрунтах, насичених підставами (чорноземи, карбонатні сіроземи, каштанові), які мають здатність нейтралізувати підкисляючу дію цих добрив. Систематичне добриво сульфатом амонію і хлористим амонієм кислих ґрунтів викликає підвищення кислотності; цей недолік може бути усунутий вапнуванням.

Аміачний азот менш схильний до вимивання, ніж нітратний, тому аміачні добрива можна вносити до посіву, восени. Менш придатні вони для поверхневого (при підгодівлі озимих) і місцевого (у рядки, лунки і гнізда) внесення. Надлишок хлору в хлористому амонії негативно впливає на розмір і якість урожаю багатьох сільськогосподарських культур (картопля, льон, олійні, тютюн, виноград і ін.). Серед аміачних форм велике значення мають рідкі добрива – рідкий безводний аміак, водний аміак, аміакати.

До аміачно-нітратних добрив відносяться:

аміачна селітра (нітрат амонію, азотнокислий амоній), сульфонітрат амонію (лейн-селітра, монтан-селітра, нітросульфат амонію). Аміачну селітру випускають переважно в гранульованому вигляді; вона слабо підкисляє ґрунт. Сульфонітрат амонію володіє відносно високою підкисляючою здатністю.

Нітратні добрива – натрієва селітра (нітрат натрію, азотнокислий натрій, чилійська селітра), кальцієва селітра (нітрат кальцію, азотнокислий кальцій, вапняна селітра, норвезька селітра), калійна селітра (нітрат калію, азотнокислий калій). Натрієва селітра – добриво фізіологічно лужне, тому краще застосовувати його на кислих ґрунтах, особливо під цукровий буряк, пшеницю, ячмінь та інші чутливі до ґрунтової кислотності культури. Кальцієву селітру випускають в гранульованому вигляді, зазвичай, з домішкою аміачної селітри; вона також підщелачує ґрунт. Калійна селітра, окрім азоту, містить калій і є джерелом азотно-калійного живлення рослин. Вносять її під чутливі до хлору культури. Всі нітратні форми азоту чи не поглинаються ґрунтом. У районах надлишкового зволоження на легких ґрунтах зі слабкою водоутримуючою здатністю нітратні добрива вимиваються, тому в якості основного добрива тут доцільно застосовувати аміачні.

Амідні добрива – сечовина (карбамід), ціанамід кальцію, сечовини-формальдегідні добрива. Найбільш цінна сечовина. У ґрунті вона легко переходить в карбонат амонію; спочатку кілька підщелачує, а потім слабо підкисляє ґрунт. Рекомендується вносити завчасно. Використовується також в якості білкової підгодівлі жуйних тварин. Ціанамід кальцію має властивість знижувати кислотність ґрунту. Ефективний на пухких, багатих органічними речовинами нейтральних ґрунтах, якщо удобрюють їм восени. Непридатний для місцевого внесення. Ціанамід кальцію використовують також як дефоліант для перед прибирального видалення листя у бавовнику. Сечовино-формальдегідні добрива не вимиваються з ґрунту; вони особливо ефективні в районах надмірного зволоження і поливного землеробства. Можна застосовувати високі дози цих добрив, забезпечивши рослини азотом на декілька років.

Азотні добрива – ефективний засіб підвищення врожайності сільськогосподарських культур, особливо, в нечорноземної зоні, у вологих районах лісостепу і в зоні поливного землеробства, де ґрунти містять недостатню кількість азоту. Норми мінеральних добрив залежать від ґрунтових умов, біологічних особливостей культур, ступеня забезпеченості гноєм або іншими органічними добривами. Зразкові норми азотних добрив (в кг на 1 га в перерахунку на азот): під озимі зернові культури, що висіваються по зайнятому пару 40 – 60, по чистому пару 30 – 40; під ярі зернові 40 – 60; кукурудзу на силос і на зерно в нечорноземної зоні і північній частині лісостепової зони 60 – 120, на багатих чорноземах лісостепу 45 – 60, в поливних районах 120 – 150; під цукровий буряк на чорноземах лісостепу 45 – 60, на сірих лісових ґрунтах, опідзолених чорноземах лісостепу і в нечорноземної зоні 80 – 120, в поливних районах 100 – 150; під бавовник 120 – 140; льон-довгунець 40 – 60; під коноплю 45 – 90; під картоплю 45 – 90; під капусту 90 – 120; під томати, огірки 60 – 90; під плодово-ягідні культури 60 – 100. Менші норми застосовують на ґрунтах, багатших природним азотом, а також при одночасному використанні гною або інших азотовмісних органічних добрив. Азотні добрива використовують як основне добриво і в підгодівлі. Під озимі, що висіваються по чистому пару, їх вносять тільки в ранньовесняних підгодівлі (30 – 40 кг азоту на 1 га) по мерзлоталому ґрунті (по «черепку»). Під ярі культури азотні добрива в повній нормі корисно застосовувати до посіву, а при зрошенні – в кілька прийомів перед поливами.